БУТИРАТ Butirat Екатеринбург

Але, братаны, вам як вам, а мені є що розповісти про свій досвід з наркотиками. Усе почалось звичайно, як у багатьох - з пошуку нових вражень і експериментів. І ось в один прекрасний день мені пощастило придбати справжній заклад бутирки.

Треба сказати, що для мене тоді було новими словами такі поняття, як "герр", "сушняк" і "кура". Та де ж я могла це все дізнатися? Звісно, в бібліотеці! Там у мене в руки потрапили книжки, що вчили про наркотики і їхні наслідки. Так що я належно начиталася перед тим, як купити свою першу закладку.

Бачите, друзі, наркотики - це як двостороння медаль. З одного боку - це кайф, якого не зіпсує ніякий джанки чи кайфолом. Але з іншого - це загроза для здоров'я, яка може перерости в найбільше гірше. Тому треба бути особливо обережними і не допускати зловживань.

Тож, знавши все це, я з радістю знайшла свого "куру". Бо без нього ніяк. Так от, мій курьер був першокласною джангою - завжди приносив все своєчасно і з якісними закладками. І тоді я почала вдоволь кайфоломити.

Так час від часу я зустрічалася з друзями, і ми порівнювали свої закладки. Кому-то були більш сильні, хто-то впав від слабких. Але кожен розумів, що це весь час велика забава і ризик одночасно. Тому ми відчували себе своєрідними героїнарами, які підкоряються закону кайфу.

Але одного разу мені попався сушняк. Подумала, що згорю, бо як виживати без кайфу? Але різні бабки казали, що найкращий лік від сушняку - знайти новий вид наркотиків. І я побачила тут своєчасно ice-o-lator - сорт гашишу.

Але ж в мене жодних зв'язків з коноплею не було. Я знову спробувала відшукати відповідну книжку, але тепер в бібліотеці не було нічого про гашиш. Тоді мені друзі почали допомагати. Вони розповідали свої історії і ділилися знаннями. І ось, я з ваганнями, спробувала новий вид закладки.

Ох, братва, це буві кайфолом! Я відчувала себе ніби у раю. Що я тільки не відчувала тоді - ейфорію, безвагість, глибоку зосередженість. І все це завдяки моєму побаченню в бібліотеці.

Але з часом я зрозуміла, що наркотики - це лише тимчасове щастя, яке може зробити з тебе залежну людину. І деякі з моїх друзів почали потрапляти в справжню клятву героїна. Це було вже надто для мене, якийсь шок. Я добре знала, що такий шлях може лише знищити моє життя.

Тому я вирішила вийти з цього кола. І це було дуже важко. Така жадне бажання повернутися на кайфолом не давало мені спокою. Але хоча і малий, але єдиний вихід з цієї ситуації - змінити своє життя. І я це зробила.

Закидаючи джанки і закладки, я змінила свої звички і друзів. Я почала займатися спортом, пити здорову їжу і займатися чимось корисним. І хоча спочатку було дуже важко, я почуваю себе краще зараз.

Тому, мої друзі, не варто ризикувати своїм життям раді кілька митів задоволення. Є багато інших способів відчути справжнє щастя і радість. Просто треба шукати їх і робити свій вибір мудро.

Так от, як наркоманка, я проїхала цілий шлях від знайомства з наркотиками до врятування від них. І я дуже рада, що це відбулося. Сподіваюся, що моє оповідання допоможе комусь уникнути помилок, які я робила. Бережіть своє здоров'я і своє життя, бо воно єдине у нас є!

О, привет, наркоманы и кумары! Сегодня я вам расскажу одну историю из моей жизни, которая произошла когда я решил закрыть свои глаза грузнуть бутиком. Кароч, это было несколько лет назад, когда я еще был молод и безрассуден.

Так вот, дело было вечером, я уже дремал доброй дремы, а знакомый позвонил мне и говорит: "Ты на районе? У нас шан появился, закупил побольше говна". Ну, как вы думаете, я отказался? Ахаха, нет, конечно!

Я тут же схватился за свои последние деньги, прыгнул в троллейбус и поехал в метро. Встретились мы в подворотне, где по договоренности отдавали закладки. Там я увидел своего друга, бывшего криминального авторитета, с которым мы вместе в детстве бзикнулись, но я тогда был маленьким щенком, а он уже был черным.

Вот так мы и начали наши махинации. Постоянные переходы из одного подвала в другой, чтобы избежать мусора – полицейских. Как же я тогда знал каждую безопасную альтернативу, как Илона Маска знает каждую болтовню своих самых стеснительных инженеров!

Через некоторое время, я понял, что нужно завязывать с такой жизнью. Ведь каждая черная хапка делала меня все больше и больше зависимым. И тут я решил взять себя в руки и изменить свою судьбу.

В один прекрасный день, пройдя мимо одного магазина, я решил зайти посмотреть, вдруг там ищут продавца. И о чудо, моя мечта сбылась! Я подал заявку, прошел собеседование и меня взяли на работу!

Первые дни работы прошли неплохо, я общался с клиентами, улыбался и вздыхал с облегчением, осознавая, что больше не буду бзикнутым на черном. Но потом, однажды, произошло что-то невероятное.

В магазин вошел человек, похожий на одного из наших поставщиков. Лицо его почти закрывала кепка, но глаза вспыхнули знакомым блеском. Мой мозг сразу же вернулся к прошлому, к закладкам и мусору, к черному и хапке.

Я стоял за прилавком, пытаясь скрыть свои эмоции, но это было безуспешно. Я начал дрожать и потеть. Мне стало плохо, и я почувствовал, что буквально теряю контроль над собой.

Постепенно я успокоился и вернулся на рабочее место. Продолжал обслуживать клиентов, но в голове все еще крутились картинки из прошлого. Белый шан и черный бзик - это были такие разные миры, но они по-своему притягивали меня.

Прошло несколько месяцев с того дня, и я справлялся с работой вполне успешно. Но однажды, когда меня покинули последние силы, я решил наложить на себя последний штрих.

На пути с работы я заметил знакомое хрустящее пакетиками место.

Через пару часов я уже был дома, принимая свою последнюю хапку. Белый порошок через ноздри, и я погружался в забытье. Но вместо этого, я оказался на краю жизни и смерти.

После того события, я окончательно понял, что нельзя играть силами, которые стоят намного выше нас. Я ушел с работы в магазине и погрузился в мир кода.

Не знаю, как вы, а я уже не хочу пребывать в этом мусоре. Давайте сделаем свою жизнь ярче и интереснее, несмотря ни на что! Через тернии к звездам, парни и девчонки!